Вітаємо на офіційному сайті Хлистунівської сільської ради.

Серед гір і рівнин у мальовничій долині річки Вільшанки за 8 км на південь від районного центру та залізничної станції м.Городища Черкаської області розкинулося велике село Хлистунівка з населенням 2 тис. 358 чоловік і 1149 дворів. Має площу 3889,5 га. Географічні координати центра села становлять 49º12´45" північної широти і 31º26´21" східної довготи.

В сиву давнину , антропогеновий період, на території сучасної Хлистунівки бродили стада мамонтів, живлячись листям і гілками верб, тополею та соковитою травою, яка смарагдово хвилювалась в степу та по низов’ях. Свідками далеких живих істот є ряд знахідок. Серед них найцінніша – це кістяк мамонта, який знайдено в урочищі сучасного гранітного кар’єру. Частина кістяка зберігається в шкільному історичному кабінеті. Існують різні припущення виникнення назви с.Хлистунівки.

 1.Провобережжя багате на кам’яні породи – зокрема граніт, який виходить в окремих місцях на поверхню. Із різних повітів їхали до села за каменем. А пізніше висиляли сюди людей, які чимось завинили на його видобування. Їх карали за непослуг батогами (хлистали).

2. За розповіддю краєзнавця Гуріненка І.П. існувала ще й така легенда. Одного разу цією місцевістю їхали чумаки і зупинилися стомлені на правому березі річки. Люди, воли жадібно почали пити воду, аж хлистали її. Корінні жителі з дива аж закричали : «Дивіться як хлещуть воду!». Дехто з тих чумаків залишилися тут жити. Звідси пішла назва села Хлистунівки.

Освіта в Хлистунівці, як і село , має свою історію. З 1874 року діяла церковно-приходська школа. У 1910 році на кошти земського податку була споруджена нова: за рівнем – двокласна – п’ятирічна. У ній навчалося 48 учнів : 3 дівчини, решта хлопці. Закінчили її лише 6 осіб. 10 школярів залишились у попередніх класах , як другорічники. Решта 32 учні – відсіялися, були звільнені або залишили навчання. У 1932 році почала діяти семирічна школа. А в 1967 році побудовано нове двохповерхове приміщення,у якій навчається  173 учні.

Жителі села пишаються своїми знаменитими землякам, серед яких: учасник Великої Вітчизняної війни, робітник, педагог і самодіяльний художник Кирило Михайлович Луценко (1914-2002); педагог і письменник Олександр Несторович Старик (1938-2009); колишній директор щебеневого заводу Семен Федотович Шевченко (1921- 2012 ); колишній голова колгоспу Василь Савович Баб΄як (1927 р.н.); провідний науковий співробітник інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України, доктор технічних наук Леонід Андрійович Хамаза (1938 р.н.); перший Надзвичайний і Повноважений посол України у ФРН Іван Миколайович Пісковий (1941 р.н.), самодіяльна поетеса Тетяна Прокопівна Каплун (1939 р.н.).

Нині в селі працюють сільський центр культури та дозвілля та дві бібліотеки. З 2012 року в Центрі культури і дозвілля працює студія східного танцю  «Перлина» під керівництвом педагога І.А. Здесенко, а також філія Городищенської школи мистецтва . Завдяки працівникам культури в селі не забувають народні звичаї і традиції, проводяться самодіяльні концерти.

Охорона здоров’я представлена амбулаторією загальної практики сімейної медицини, яку обслуговують 2 лікарі та 8 середніх медичних працівників.

В Хлистунівці в пошані також фізкультура і спорт. В селі є своя футбольна і волейбольна команди, любителі шахів і шашок. З 2004 по 2016 рік фізкультурники села ставали призерами районного конкурсу «Найспортивніше село Городищини» і брали участь в обласних

змаганнях, потрапляючи до десятки кращих команд області.

Потужними сільгоспвиробниками в селі є ТОВ «Приват-Агро-Білозір’я», та НВФ «Урожай».

На сьогодні в селі працюють чотири фермерські господарства:

 «Гарагай В.В.», «Віктор + Вікторія», «Господар», Дудник І.П..

В селі діють також і промислові підприємства. У Хлистунівці є щебеневий завод на 217 робочих місць та завод залізобетонних виробів на 54 робочі місця. Жителів села обслуговують 13 приватних магазинів, 2 кафе-бари. Підприємницькою діяльністю займаються 24 особи. В селі є відділення зв΄язку та ощадного банку.